Фото ілюстративне. Генштаб ЗСУ
За інформацією Генштабу ЗСУ, на фронті упродовж 5 липня, сталося 170 бойових зіткнень, найбільше – на Покровському напрямку. Примітно, що 4 липня на фронті відбулося 136 бойових зіткнень, з них 42 – на Покровському напрямку.
На мою думку, варто чекати розширення театру бойових дій за рахунок нових територій. В першу чергу це відбуватиметься в Сумській та Харківській областях, також буде спроба ворога прорватися на територію Дніпропетровської області.
Можливість масштабування театру бойових дій буде використана російською стороною як військово-політичний тиск на українське керівництво під час так званих Стамбульських зустрічей щодо закінчення війни в Україні. Це те, що варто очікувати не тільки на літній період, а й на осінній.
Остання телефонна розмова Путіна і Трампа засвідчила те, що очільник Кремля дає чітко зрозуміти, що не збирається змінювати характер бойових дій до моменту хоча б виконання проміжних етапів так званої СВО, аНе дивлячись на колосальні втрати у живій силі, російські окупаційні війська не полишають спроб просування у напрямку Покровська та виходу на адміністративні кордони Донецької області.
Російські окупанти не полишають спроб взяти під безпосередній контроль локації Сил оборони України на Покровському напрямку. Після встановлення контролю над трасами Покровськ-Костянтинівка, Покровськ-Межова, основне завдання окупантів — просування по флангах з метою створення оперативного оточення Сил оборони України на Покровському напрямку.
Просування в напрямку Малинівки і далі відкриває росіянам шлях на інший фланг міст Мирноград і Покровськ через селище Новоекономічне.
Окупанти прекрасно розуміють, що можливість штурмувати безпосередньо Покровськ-Мирноград лобовими атаками практично зведена до нуля. Там ешелонована оборона, плюс — міська забудова і наявність вельми серйозної промзони. Усе це, відповідно, призведе до збільшення втрат російських окупантів.
Я нагадаю, під час боїв за Бахмут втрати окупантів склали близько 60 тисяч особового складу. Аналогічна ситуація була і під час боїв за Курахове. Там втрати окупантів склали, за різними оцінками, до 30 тисяч особового складу. З урахуванням цих величезних втрат і неможливості їхньої компенсації, зараз Російська Федерація робить усе можливе, щоб мінімізувати подібний негативний сценарій на Покровському напрямку. Але, як бачимо, дуже невдало.
Покровськ – це остання агломерація на шляху до адміністративного кордону з Донецькою областю. Також з Покровська можна повернути на північ для оточення Краматорська і на південь для подальшого просування вздовж кордону до Запорізької області.
Протягом останніх днів російські збройні формування активізували спроби прориву української оборони на підступах до адміністративного кордону Дніпропетровської області.
Основні спроби прориву зосереджені на Новопавлівському напрямку – саме через нього противник просувається з Донеччини до кордонів Дніпропетровщини. Російські війська діють у малих штурмових групах із підтримкою бронетехніки, мотоциклів, авіаударів КАБ-ами та дронів, включно з тактичними FPV-дронами. За оцінками DeepState та інших OSINT-аналітиків, росіяни підсунулися до адміністративного кордону області на відстань від 2 км у початку червня до менше 100 метрів наприкінці – проте факт виходу на територію Дніпропетровщини офіційно не підтверджений.
За словами Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, росіяни намагалися прорватися до адмінкордонів Дніпропетровщини, але невдало. Ворог має на меті вихід на адміністративну межу Донецької і Дніпропетровської областей – для досягнення в тому числі демонстраційних і пропагандистських цілей. Минулого тижня окремі штурмові групи росіян наближалися до адмінмежі з Дніпропетровщиною, але були розбиті й відкинуті назад.
Зазначу, що у разі, якщо росіянам вдасться перехопити тактичну ініціативу і просунутися до кордонів з Дніпропетровською областю, то під час перемовного процесу це буде використано як елемент військового тиску не тільки на Україну, але і Сполучені Штати.
Поясню, чому я невипадково роблю наголос, що буде масштабування театру бойових дій за рахунок нових територій. Окупантам в Донецькій області треба буде взяти штурмом Слов’янсько-Краматорську агломерацію, це чотири великі промислові міста: Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівка і Дружківка. Слід нагадати, що Бахмут, який набагато менший за розміром, противник штурмував 9 місяців, зазнавши колосальних втрат . А тут йдеться про штурм агломерації чотирьох міст зі щільною міською забудовою, величезною промзоною та нашими підготовленими оборонними позиціями. Розуміючи, що ці міста окупанти можуть штурмувати не один рік, російський диктатор може використовувати як важелі тиску – можливість захоплення певних територій Сумської, Харківської областей та можливий прорив на Дніпровщину з метою так званого обміну.
Таким чином загарбник дає зрозуміти, що може припинити наступ на Сумщині чи Харківщині, а Сили оборони України виходять з контрольованих територій Донецької області. І такий сценарій не варто виключати.
Наразі російські загарбники не досягли тактичних результатів у Харківській та Сумській областях. Намір Путіна створити так звану буферну зону зазнав поразки. Темпи наступу окупаційної армії суттєво відрізняються від очікувань Кремля. За задумом російського диктатора, глибина просування російських військ у Сумській і Харківській областях мала б становити до 20 км, але їм вдалося просунутися максимум на 6 км.
Тим часом Сили оборони України продовжують свою присутність на частині території Курської області РФ. Для спроби їх витіснення, за даними Громадської Ініціативи “Права справа”, в район села Гуєво на Курщині, яке знаходиться недалеко від кордону з Україною, перекинуто додаткові підрозділи 22-го мотострілецького полку 44-го армійського корпусу Ленінградського військового округу.
Це свідчить про те, що оперативних резервів російських військ з-поміж оперативно-тактичних угруповань “Брянськ” і “Бєлгород” (а їх загальна кількість — близько 100 тис. осіб), вже не вистачає для спроб стримати українське просування на території Курської, Брянської та Бєлгородської областей.
Крім цього, за даними ГІ “Права Справа”, в район села Гоголівка на Курщині передислоковані додаткові підрозділи 137-го полку 106-ї дивізії повітряно-десантних військ РФ. Ця дивізія вважається однією з найбільш боєздатних.
Інформація про передислокацію оперативних резервів російської армії з тилових районів РФ в Курську область спростовує заяви Путіна про повний контроль ситуації на території Курщини та прорив і розширення плацдарму в українських Сумській і Харківській областях.
Як бачимо, ситуація прямо протилежна. Щобільше, за повідомленнями Генштабу ЗСУ, за останню добу на території Курської області в зоні присутності Сил оборони України відбулося понад три десятки бойових зіткнень. Це свідчить про те, що російські окупанти намагаються виконати поставлені завдання з витіснення Сил оборони України, але, як бачимо, марно.
Дмитро СНЄГИРЬОВ, військовий експерт
Для БукІнфо (с)
Джерело
Коментувати