Солдат 26-го Закарпатського полку Національної гвардії України з позивним Механік з перших місяців повномасштабного вторгнення здійснює рейси на найнебезпечніші ділянки фронту на сході країни. До служби він жив за кордоном, але після початку агресії без вагань повернувся і сам прийшов до військкомату.
До 26-го Закарпатського полку Національної гвардії України Механік вступив добровільно – у перші місяці після початку повномасштабного вторгнення Росії. До того він жив і працював за кордоном, однак, коли почалася агресія, без вагань повернувся на батьківщину і сам звернувся до територіального центру комплектування. Завдяки багаторічному досвіду керування різноманітною технікою його призначили водієм, повідомляє прес-служба 26-го Закарпатського полку НГУ.
З того часу він регулярно здійснює рейси на схід – туди, де ситуація найскладніша. Машина везе боєкомплект, продовольство, особовий склад; інколи доводиться евакуювати побратимів. «Першого разу їхати тяжко, страшно. Другого разу вже легше, а потім звикаєш і їдеш так, ніби в магазин», – розповідає він.
За цими словами – десятки виїздів під реальною небезпекою. Одного разу групі довелося тривалий час чекати перед висуванням – над позиціями кружляли ворожі безпілотники. Лише коли загроза зникла, колона рушила далі.
Механік переконаний: стан техніки вирішує все. «Якщо машина не готова до виїзду, хтось може не потрапити на позицію, не отримати боєкомплект чи провізію, або ж вчасно не відбутися ротація», – пояснює він. За роки служби військовий встиг попрацювати з різною технікою і каже, що сьогодні одним із найефективніших засобів на передовій є пікап – маневрений, здатний долати бездоріжжя там, де важча техніка просто застрягне.
Попри постійний ризик, солдат знаходить мотивацію у людях поруч. «Добрі командири, нормальне ставлення, хороші побратими. Якщо виникають якісь питання – вони вирішуються. Це мотивує служити далі», – каже він.
Після перемоги Механік мріє повернутися до рідних, які щодня чекають його вдома. «Після війни буде нелегко, але Україна стане кращою. Люди стали дружнішими, бо війна навчила підтримувати одне одного. Найголовніше – повернутися додому з перемогою».
Коментувати